Страх

Страх - емоція, яка є у кожного із нас . І кожен боїться абсолютно різних речей. Один з найбільш тяжких, на мою думку, страх самотності. Але сказати, що таке самотність ми не можемо. Інколи самотність прирівнюють до самостійності, але це дві різні речі. Самостійність , наприклад, не утрудняти себе в створенні сім’ї, а самотність це бути приниженим та покинутим на роботі чи в якихось стосунках між людьми. Ну і в такому випадку , чого ми боїмось сильніше? Страшно, коли ми не можемо знайти те , що ми любимо і це суперечить нашому праву. Зачекайте, виходить ми не маємо права вибрати те, що ми хочемо? Значить, ми боїмося того, що насправді любимо і до чого прагнемо.Сучасний ритм нашого життя інколи вимагає усамітнення. І тільки в той момент, коли ми самі , в голові ніби то виповзає щось незрозуміле, що заставляє нас думати про особисті невдачі і сумніви, а в загальному - про правильність обраного шляху. З іншого боку - це добре. Це велика можливість поскладати все на свої місця в голові і з новими силами йти вперед. Я гадаю, що ми починаємо любити самотність, коли ми відчуємо , що байдужість вимагає нас ігнорувати все , що навколо нас. І після того шляху назад не має. І ті ,хто не пам’ятає свого минулого і не виводить якісь висновки, приречені його повторювати. Безперечно, на нас має повпливати надто сильний поштовх «нового повітря», щоб наше душевне становище змінилось. Ковток чогось нового і незрозумілого. Любов до чогось нового, але Любов не від нашого світу мабуть. Ми не можемо її виробляти ,як продукцію на спецзаказ і так само не можемо її в собі потушити коли нам вигідно. Просто любов- то не наш вибір. Чи як?